23-25 вересня почалося форсування Дніпра між Дніпропетровськом і Запоріжжям. Радянські воїни, що просувалися на запорізькому напрямку, зустріли запеклий опір фашистів, що створили укріплений Запорозьке плацдарм довжиною близько 40 км і глибиною до 20 км. Гітлерівці зосередили тут 35 тис. солдатів і офіцерів, близько 600 гармат і мінометів, 200 танків і штурмових гармат. 10 жовтня 1943р. війська лівого крила Південно-Західного фронту (командуючий генерал Р.Я. Малиновський) у складі трьох і двох корпусів перейшли в наступ. Ударне угруповання фронту підтримувала 17-я повітряна армія, якою командував генерал В.А. Судець.
Протягом чотирьох днів йшли завзяті бої. Вночі 13 жовтня радянські війська прорвали ворожу оборону і ввірвалися в Запоріжжі. 14 жовтня вони повністю очистили лівобережну частину міста. У боях за місто фашисти втратили убитими близько 23 тис. солдатів і офіцерів, 160 танків і самохідних гармат, 430 гармат, мінометів і багато іншої техніки.
Першими з півдня прорвалися танкісти 39-ї танкової бригади з бійцями 59-ї гвардійської стрілецької дивізії. Танк лейтенанта Н.Л. Яценко, підбивши чотири ворожі машини, знищивши кілька вогневих точок і болем сотні гітлерівців, опанував мостом через річку Московку.
Коли він, підбитий фашистами, Загорівся, важко поранені воїни вели вогонь до останньої хвилини. За виявлену мужність і військову доблесть І.Л. Яценко посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Звільнена від фашистів лівобережна частина міста представляла собою суцільні руїни. Особливо постраждали підприємства чорної і кольорової металургії. Будинки мартенівського і прокатних цехів "Запоріжсталі" були підірвані, доменні печі зруйновані, з під'їзних залізничних шляхів зняті рейки. Попіл і купи руїн залишилися на місці коксохімічного, вогнетривкого, магнієвого та інших заводів. Збиток, нанесений німецько-фашистські загарбниками тільки заводам "Запоріжсталь", "Дніпропецсталь" і феросплавному. склав 2663 млн. рублів. Втрати житлового фонду "Запоріжсталі" склали 98 відсотків. Окупанти знищили в Запоріжжі 126 підприємств, зруйнували 900 тис. кв. м житлової площі, тобто. третини всієї житлової площі міста, повністю зруйнували комунально-побутові підприємства, міський транспорт, культурно-освітні заклади, школи, інститути та ін Місто залишилося без води і світла. підірвані, доменні печі зруйновані, з під'їзних залізничних шляхів зняті рейки. Попіл і купи руїн залишилися на місці коксохімічного, вогнетривкого, магнієвого та інших заводів. Збиток, нанесений німецько-фашистськими загарбниками тільки заводам "Запоріжсталь", "Дніпроспецсталь" і феросплавному, склав 2663 млн. рублів. Втрати житлового фонду "Запоріжсталі" склали 98 відсотків. Окупанти знищили в Запоріжжі 126 підприємств, зруйнували 900 тис. кв. м житлової площі, тобто дві третини всієї житлової площі міста, повністю зруйнували комунально-побутові підприємства, міський транспорт, культурно-просвітницькі установи, школи, інститути та ін. Місто залишилося без води і світла.
Відразу ж після звільнення трудящі приступили до відновлення міста. Але якийсь час (жовтень - грудень 1943 р.) нормалізація життя в ньому і відродження зруйнованого господарства ускладнювалися тим, що лінія фронту все ще проходила через Запоріжжя. Розгромлені на лівобережжя, гітлерівці зміцнилися на правому березі Дніпра і піддавали місто артилерійському обстрілу. Радянські воїни зробили все можливе, щоб не допустити повного знищення Дніпрогесу імені В. І. Леніна. Перед частинами 12-ї армії було поставлено завдання - взяти острів Хортиця, захопити плацдарм на правому березі Дніпра на північ від міста і перешкодити фашистам підірвати греблю Дніпрогесу. У ніч з 25 на 26 жовтня 1943 р. 60-я, 203-я, 244-а гвардійські стрілецькі дивізії форсували Дніпро біля греблі ГЕС, захопивши плацдарм на правому березі. Протягом місяця йшли кровопролитні бої. Наприкінці листопада 1943 р. війська 6-ї армії форсували Дніпро в районі села Розумівки. Лише під загрозою оточення в ніч з 29 на 30 грудня 1943 р. ворог відступив.
Ще в жовтні 1943 року фашистам вдалося підірвати будівлю станції. Знищити греблю їм перешкодили радянські розвідники і сапери. Командування фронтом доручило врятувати греблю воїнам двісті третьої, 244-й дивізій, 19-го окремого гвардійського батальйону мінерів. Виявити та знешкодити провід, що веде до вибухівки, зголосилися добровольці - гвардії молодший лейтенант М.Г. Курузов, гвардії сержант Н.X. Ямалов, гвардії рядові П.А. Стародубов, А. Шабанов, В.Д. Алуев та ін. Під командуванням гвардії капітана М.А. Сошинський вони, долаючи неймовірні труднощі, під безперервним прицільним вогнем ворога, виконали завдання командування, врятували греблю гідростанції від повного руйнування. За цей подвиг учасники операції удостоєні високих урядових нагород.
Для увічнення пам'яті радянських воїнів, загиблих в боях за греблю, на могилі Невідомого солдата біля головного входу в гідростанцію споруджений пам'ятник. Сотні радянських воїнів за мужність, проявлену при форсуванні Дніпра, були нагороджені орденами і медалями СРСР, а 100 з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Командирам-866-го винищувального авіаполку П. М. Іванову, авіаційної ескадрильї гвардії старшому лейтенанту І.Н. Ситов, командиру роти, старшому лейтенанту В.І. Істоміна; групі розвідників - гвардії лейтенанту К.Є. Парамонову, старшому сержанту П.І. Галяткіну; рядовим - К.Т. Великому, В.В. Колосову, С.М. Смоленському це високе звання присвоєно посмертно. Іменами героїв П. М. Іванова, К.Є. Парамонова і В.І. Істоміна названі вулиці міста.
На фронтах Великої Вітчизняної війни мужньо боролися десятки тисяч запорожців. Їх ратні подвиги високо оцінила Вітчизна. Героями Радянського Союзу стали 12 вихованців Запорізького аероклубу. Одному з них, майору винищувальної авіації П.А. Бринько, вже на 20-й день війни за винятковий героїзм у повітряних боях з ворогом першому серед запорожців присвоєно це почесне звання. За два місяці війни він збив 15 ворожих літаків. 14 вересня 1941 П.А. Бринько загинув у нерівному повітряному бою, захищаючи небо Ленінграда. Його ім'ям названо одну з вулиць у цьому місті. На початку війни звання Героя Радянського Союзу був удостоєний (посмертно) і командир стрілецького полку майор Г.В. Міклі. При обороні одного з західних ділянок державного кордону СРСР полк під його командуванням, стримуючи переважаючі сили ворога, знищив 72 танка, 928 гітлерівських солдатів і офіцерів, багато різної техніки.
Протягом чотирьох днів йшли завзяті бої. Вночі 13 жовтня радянські війська прорвали ворожу оборону і ввірвалися в Запоріжжі. 14 жовтня вони повністю очистили лівобережну частину міста. У боях за місто фашисти втратили убитими близько 23 тис. солдатів і офіцерів, 160 танків і самохідних гармат, 430 гармат, мінометів і багато іншої техніки.
Першими з півдня прорвалися танкісти 39-ї танкової бригади з бійцями 59-ї гвардійської стрілецької дивізії. Танк лейтенанта Н.Л. Яценко, підбивши чотири ворожі машини, знищивши кілька вогневих точок і болем сотні гітлерівців, опанував мостом через річку Московку.
Коли він, підбитий фашистами, Загорівся, важко поранені воїни вели вогонь до останньої хвилини. За виявлену мужність і військову доблесть І.Л. Яценко посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Звільнена від фашистів лівобережна частина міста представляла собою суцільні руїни. Особливо постраждали підприємства чорної і кольорової металургії. Будинки мартенівського і прокатних цехів "Запоріжсталі" були підірвані, доменні печі зруйновані, з під'їзних залізничних шляхів зняті рейки. Попіл і купи руїн залишилися на місці коксохімічного, вогнетривкого, магнієвого та інших заводів. Збиток, нанесений німецько-фашистські загарбниками тільки заводам "Запоріжсталь", "Дніпропецсталь" і феросплавному. склав 2663 млн. рублів. Втрати житлового фонду "Запоріжсталі" склали 98 відсотків. Окупанти знищили в Запоріжжі 126 підприємств, зруйнували 900 тис. кв. м житлової площі, тобто. третини всієї житлової площі міста, повністю зруйнували комунально-побутові підприємства, міський транспорт, культурно-освітні заклади, школи, інститути та ін Місто залишилося без води і світла. підірвані, доменні печі зруйновані, з під'їзних залізничних шляхів зняті рейки. Попіл і купи руїн залишилися на місці коксохімічного, вогнетривкого, магнієвого та інших заводів. Збиток, нанесений німецько-фашистськими загарбниками тільки заводам "Запоріжсталь", "Дніпроспецсталь" і феросплавному, склав 2663 млн. рублів. Втрати житлового фонду "Запоріжсталі" склали 98 відсотків. Окупанти знищили в Запоріжжі 126 підприємств, зруйнували 900 тис. кв. м житлової площі, тобто дві третини всієї житлової площі міста, повністю зруйнували комунально-побутові підприємства, міський транспорт, культурно-просвітницькі установи, школи, інститути та ін. Місто залишилося без води і світла.
Відразу ж після звільнення трудящі приступили до відновлення міста. Але якийсь час (жовтень - грудень 1943 р.) нормалізація життя в ньому і відродження зруйнованого господарства ускладнювалися тим, що лінія фронту все ще проходила через Запоріжжя. Розгромлені на лівобережжя, гітлерівці зміцнилися на правому березі Дніпра і піддавали місто артилерійському обстрілу. Радянські воїни зробили все можливе, щоб не допустити повного знищення Дніпрогесу імені В. І. Леніна. Перед частинами 12-ї армії було поставлено завдання - взяти острів Хортиця, захопити плацдарм на правому березі Дніпра на північ від міста і перешкодити фашистам підірвати греблю Дніпрогесу. У ніч з 25 на 26 жовтня 1943 р. 60-я, 203-я, 244-а гвардійські стрілецькі дивізії форсували Дніпро біля греблі ГЕС, захопивши плацдарм на правому березі. Протягом місяця йшли кровопролитні бої. Наприкінці листопада 1943 р. війська 6-ї армії форсували Дніпро в районі села Розумівки. Лише під загрозою оточення в ніч з 29 на 30 грудня 1943 р. ворог відступив.
Ще в жовтні 1943 року фашистам вдалося підірвати будівлю станції. Знищити греблю їм перешкодили радянські розвідники і сапери. Командування фронтом доручило врятувати греблю воїнам двісті третьої, 244-й дивізій, 19-го окремого гвардійського батальйону мінерів. Виявити та знешкодити провід, що веде до вибухівки, зголосилися добровольці - гвардії молодший лейтенант М.Г. Курузов, гвардії сержант Н.X. Ямалов, гвардії рядові П.А. Стародубов, А. Шабанов, В.Д. Алуев та ін. Під командуванням гвардії капітана М.А. Сошинський вони, долаючи неймовірні труднощі, під безперервним прицільним вогнем ворога, виконали завдання командування, врятували греблю гідростанції від повного руйнування. За цей подвиг учасники операції удостоєні високих урядових нагород.
Для увічнення пам'яті радянських воїнів, загиблих в боях за греблю, на могилі Невідомого солдата біля головного входу в гідростанцію споруджений пам'ятник. Сотні радянських воїнів за мужність, проявлену при форсуванні Дніпра, були нагороджені орденами і медалями СРСР, а 100 з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Командирам-866-го винищувального авіаполку П. М. Іванову, авіаційної ескадрильї гвардії старшому лейтенанту І.Н. Ситов, командиру роти, старшому лейтенанту В.І. Істоміна; групі розвідників - гвардії лейтенанту К.Є. Парамонову, старшому сержанту П.І. Галяткіну; рядовим - К.Т. Великому, В.В. Колосову, С.М. Смоленському це високе звання присвоєно посмертно. Іменами героїв П. М. Іванова, К.Є. Парамонова і В.І. Істоміна названі вулиці міста.
На фронтах Великої Вітчизняної війни мужньо боролися десятки тисяч запорожців. Їх ратні подвиги високо оцінила Вітчизна. Героями Радянського Союзу стали 12 вихованців Запорізького аероклубу. Одному з них, майору винищувальної авіації П.А. Бринько, вже на 20-й день війни за винятковий героїзм у повітряних боях з ворогом першому серед запорожців присвоєно це почесне звання. За два місяці війни він збив 15 ворожих літаків. 14 вересня 1941 П.А. Бринько загинув у нерівному повітряному бою, захищаючи небо Ленінграда. Його ім'ям названо одну з вулиць у цьому місті. На початку війни звання Героя Радянського Союзу був удостоєний (посмертно) і командир стрілецького полку майор Г.В. Міклі. При обороні одного з західних ділянок державного кордону СРСР полк під його командуванням, стримуючи переважаючі сили ворога, знищив 72 танка, 928 гітлерівських солдатів і офіцерів, багато різної техніки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий